Ультрамарафонець Микола Таран, який називає себе справжньою "залізною людиною", розповів I&Running чому бігає "не по любові", про свій міжнародний пейсмейкерський досвід і про те, в якій країні навіть найдовші дистанції долаються найлегше. 

"Велике бажання дізнатися свої бігові межі не дає спокійно спати"

Моє дитинство не було спокійним. Я не був тихим і завжди шукав пригод. Скільки себе пам'ятаю — завжди за активний спосіб життя. Зараз мені 28 років і, напевно, більшу половину з них я бігаю. Спочатку це були легкі пробіжки на стадіоні, потім —  п'ять років в легкій атлетиці, де я був фізоргом групи. І ось вже три роки як я бігаю масштабні офіційні українські, європейські і американські старти. Для мене біг став культурою здорового способу життя. Я хочу бути здоровим, і однозначно можу стверджувати — після всього того, що я пережив у біговому спорті, в мені точно живе "залізна людина". Це доказано неодноразово. Можу сказати, що просто так ніхто не буде бігати і страждати. Бігати звичайно треба, люблячи біг, і без надання організмові шкоди. Але так не буває. По любові точно я б не став бігти 50 км, 73 км, 100 км. А от  велике бажання дізнатися мої бігові межі не давали мені спокійно спати, і все ж таки я підкорював ці дистанції.

"Цьогоріч точно відсвяткую 50 старт"

В моєму трирічному офіційному списку приблизно 45 різноманітних стартів. Цьогоріч точно буду святкувати 50-тий старт. Більшість — півмарафони. На даний момент я віддаю перевагу ультрамарафонам(все що більше 50-ти км).Марафонів я подолав 12 — 1 український і 11 закордонних. Я люблю подорожувати за межі України, тому вирішив поєднати туризм і спорт. Тим більше, що за кордоном організація забігів відповідає стартовим внескам.

Кожен із моїх марафонів — це окрема незабутня, шалена, енергійна і дика історія. Кожен із них дарував мені щирі і справжні емоції. Наприклад, мій перший марафон Danske Bank Vilniuas Marathon( Литва ) став для мене марафоном 1 за кількістю підтримки від місцевих жителів і туристів. Долаючи останні кілометри цього забігу, я зовсім випадково зустрівся із українцем. Ми фінішували разом, несучи прапор України. По масштабності визначним для мене стало моє представництво від України на Skechers Performance Los Angeles Marathon. Я готувався до нього два роки. До останнього моменту ніхто не знав задля чого мої тренування. Цей легендарний марафон змінив моє подальше життя. Тому я захотів зробити ще щось визначне і зареєструвався на найскладнішу трасу Скандинавії — Oslo Triple ( 73 км), де був був ліміт учасників, і я став єдиним представником від України в 2018 році.

"Регулярні тренування — це і є основна підготовка до змагань"

Де я б не був, стараюся не пропускати тренування. Бігаю завжди, чотири сезони. Це важко і морально, і фізично. Не завжди погада є такою, як мені цього хотілося б. Я ніколи не займався з тренером. Мене це не цікавило. Знаю, що для багатох він є таким заставляючим елементом. Я ж можу бути сам собі тренером завдяки біговому досвіду .Прислухаюсь до свого організму — якщо відчуваю що я добре побігав і добре підготувався, то я хоч завтра пробіжу 100 км.

"Пейсмейкер — це відповідальність за інших. Він не може захворіти чи проспати"

Читай также: Пейсмейкер - человек, задающий темп

Раніше я просто бігав для результатів. Зараз все це перосло в пейсмейкерство в Україні, Молдові, Білорусі, Росії. На даний момент я єдиний міжнародний пейсмейкер в нашій країні. Люблю відповідальність. Бути пейсмейкером міжнародного значення для мене виклик, новий досвід і незабутній етап у житті. Для того, щоб ним стати потрібно мати велику бігову історію, бути лідером, мати організаторські здібності і любити людей, тому що в процесі бігу доведеться в якійсь мірі більше переживати за інших спортсменів-любителів, ніж за себе, доведеться повністю бути відповідальним за тисячі бігунів, які довіряють свій час нам, пейсмейкерам.

Найважчим досвідом я вважаю мій пейсмейкерських старт на Chisinau Marathon(Молдова). Зазвичай організатори виставляють на відповідний час по двоє пейсмейкерів, а тут я був сам — трасу не знав, бо раніше ніколи там не бігав. Мені довелося бути за двох: слідкувати за часом, за кілометражем, розказувати цікаві історії, мотивувати, вказувати напрямок, давати поради. І це все, незважаючи на біль в нозі. Кожен кілометр мені давався через це нелегко, але я не міг підвести людей.

Коли ти біжиш як звичайний учасник, то завжди можеш зійти з дистанції, зупинитися або не прийти.А пейсмейкер — це людина відповідальна за інших бігунів і за їх підсумковий результат. Він  не може ні захворіти, ні проспати. Тільки коли перетинаєш фінішну пряму, розумієш наскільки ти щасливий, що взяв відповідальність за інших спортменів, і наскільки ти задоволений, коли тобі всі ці спортсмени дякують. Кожен мій досвід пейсмейкерства незабутній і унікальний. Я продовжую бігати і ще більше працюю над технікою пейса для іноземних стартів.

Бути пейсмейкером це круто, але грошей за це не платять. В кращому випадку — нам іноді видають екіпіровку. Проте, це новий досвід переходу від звичайного бігуна до досвідченого, знайомство із новими людьми, це повага, це вищий рівень, це впізнаваність.

Найкомфортніша країна для бігу...

Для мене це однозначно Норвегія. Вона дивує своєю красою. Дивовижна і багатюща природа вражає і закохує в себе з першого погляду. Країна відома своїми найтяжчими трасами, але тут є великий плюс — чисте повітря. Я переконався в цьому. Мені пощастило бігти марафон і ультрамарафон 73 км в Осло. Траса була дуже складна. Я думав, що пробіжу не дуже вдало, але якимось чином вдалося показати свої найкращі результати. Це все повітря, яке тут ідеально чисте. Ще одне місто для комфортного бігу — Мінськ. Чисті вулиці,гарна архітектура, приємні люди. Я є пейсмейкером на Мінському півмарафоні.

"Біг — це мій стиль життя"

Заняття бігом не є моєю професією але на даному моєму етапі життя він відіграє важливу роль. На майбутнє в мене є декілька спортивниї ідей, які я постараюся здійснити. Біг не є бюджетним варіантом спорту — реєстрації на змагання, дорога, проживання, харчування, екіпіровка потребують фінансових вкладень. Тому бажано мати і основну роботу, щоб покривати ці витрати. Менів цьому допомагає робота на підприємств лісової галузі.

Біг дає мені силу, енергію і впевненість. Це я використовую в інших сферах свого життя. Я не присвячую бігові багато часу,  просто маю регулярні бігові тренування, які стараюся не пропускати. Біговий спорт приніс в моє життя нові емоції, подорожі і хороших знайомих. Окрім нього, я ще займаюся важкою атлетикою, катанням на велосипеді, плаванням.

Людмила Лутицька, I&Running

Хотите получать наши статьи в социальных сетях? Присоединяйтесь к нам в Telegram, Facebook.